Форми рельєфу

Основну структуру земного рельєфу створюють сили, що таяться глибоко в надрах Землі, а зовнішні процеси день у день невпинно видозмінюють її, згладжуючи гори й прорізаючи глибокі долини

Наука про форми земного рельєфу і їх змінах називається геоморфологією. Геологи знають, що старий епітет "вічні гори" далекий від істини. Гори аж ніяк не вічні, хоча геологічний час їх формування й руйнування може вимірятися сотнями мільйонів літ

З початку промислової революції в середині XVIII в. діяльність людини також відіграє немаловажну роль у перетворенні лику Землі, приводячи іноді до несподіваних результатів. Континенти знайшли свій нинішній вигляд і місце на планеті внаслідок тектоніки, тобто руху геологічних плит, що утворюють тверду зовнішню оболонку Землі. Самі недавні за часом переміщення, у тому числі утвір западини Атлантичного океану й з'єднання Індії з іншою частиною Азії, відбулися в межах останніх 200 мільйонів років. За 4,6 млрд. років своєї історії наша планета перетерпіла чимало інших змін

Результатом усіх цих переміщень, розбіжностей і схождений величезних масивів стали численні розлами й складки земної кори, а також потужні накопичення порід, з яких сформувалися гірські системи

Приведемо три яскраві приклади недавнього горотворення, або орогенезу, як його називають геологи. Альпи сформувалися в результаті зіткнення Африканської плити з Європейської. Гімалаї злетіли до небес, коли Індія зіштовхнулася з Азією. Поддвиг Антарктичної плити й плити Наска, що разом утворюють частина Тихоокеанської западини, під плиту, на якій спочиває Південна Америка, залишив на боці континенту величезний рубець - Анди

Усі ці гірські системи порівняно молоді. Фізичні й хімічні процеси, які й сьогодні продовжують змінювати вигляд Землі, ще не встигнули згладити їх гострі піки

На формування сьогоднішніх континентів вплинули ще дві родинні сили. Це вулкани й землетрусу. Землетрусу завдають величезної шкоди, рідко мають довгочасні наслідки. Зате при виверженні вулканів до поверхні піднімається й застигає магма, утворюючи нові обрії магматичної породи

Вивітрювання гірських порід

Земна кора складається з гірських порід. З них же утворюються більш м'які субстанції, називані ґрунтами. Основний процес, що змінює вигляд гірських порід, називається вивітрюванням і відбувається під впливом атмосферних процесів. Існують дві форми вивітрювання - механічне, при якім камінь кришиться на шматочки, і хімічне, при якім він розкладає

Вплив погоди

У гірських породах часто зустрічаються тріщини й багатошарові горизонтальні нашарування. Згодом вони піднімаються на поверхню землі, де тиск набагато нижче. У міру зниження тиску камінь розширюється, а, відповідно, і всі тріщини внем.

Завдяки природно утвореним тріщинам, з'єднанням і нашаруванням камінь легко зазнає впливу погодних факторів. Приміром вода, що змерзнула в тріщині, розширюється й розсовує її краю. Цей процес називається морозним вивітрюванням. Механічним вивітрюванням можна назвати й дія корінь рослин, яке, проростаючи в щілинах, розсовують їх, немов клини

Хімічне вивітрювання відбувається за посередництвом води, яка, усмоктуючись у гірську породу або протікаючи по поверхні, затягає в неї хімічні речовини. Наприклад, кисень води вступає в реакцію із залізом, що втримується в породі. У дощовій воді присутня поглинена з повітря двоокис вуглецю, що утворює вугільну кислоту. Ця слабка кислота розчиняє вапняк, формуючи характерний карстовий рельєф, що одержав свою назву від місцевості в Югославії. Вода розчиняє багато мінералів, а ті, у свою чергу, вступають у реакцію з гірськими породами, розкладаючи їх. Не останню роль у цьому процесі відіграють також атмосферні кислоти й солі

Ерозія

Із усіх процесів, що змінюють вигляд земної поверхні, ми найкраще знаємо ерозію, тобто руйнування порід водними потоками, морем, вітром або льодом

Річкова ерозія - це комбінація механічних і хімічних процесів. Вода не тільки переміщає породи й навіть величезні валуни, але, як ми бачили, розчиняє їхні хімічні компоненти. Ріки розмивають заплави й виносять ґрунт далеко в океан, де вона осідає на дні й згодом перетворюється в осадові породи

Море безустанне трудиться над переробкою берегової лінії, щось зрізуючи в одних місцях і нарощуючи - в інших. Вітер переносить дрібні частки начебто піску на неймовірно далекі відстані. Наприклад, час від часу він приносить у Південну Англію пісок із Сахари, покриваючи даху автомобілів і будинків найтоншим шаром червонуватого пили

Вплив гравітації

При зсувах гравітація змушує тверді породи сповзати вниз по схилу, змінюючи рельєф місцевості. Основну масу зсуву становлять уламки гірських порід, що утворювалися в результаті вивітрювання. Вода ж діє як змащення, зменшуючи тертя між частками

Іноді зсуви рухаються повільно, а іноді мчаться щодуху зі швидкістю 100 м/сек і більше. Самий повільний зсув називають крипом. За рік він проповзає всього кілька сантиметрів, і помітити його можна тільки через кілька років, коли стіни, забори й дерева схиляться під напором повзучої землі

Перенасиченість ґрунту або глини водою може викликати грязьовий потік, або сель. Буває, що земля роками міцно тримається на місці, але досить невеликого підземного поштовху, щоб обрушити її вниз по схилу. У ряді недавніх катастроф начебто виверження вулкана Пинатубо на Філіппінах у червні 1991 р. головною причиною жертв і руйнувань стали грязьові потоки, що залили багато будинків до самого даху. Аналогічні нещастя відбуваються й у результаті сходу лавин - сніжних, кам'яних або тих і інших

Найпоширенішою формою зсуву є грязьовий зсув, або обвал. Іноді його сліди можна помітити на підмитому рікою стрімчастому бережу, де шар ґрунту відпав від основи. Великий зсув здатний привести до значних змін рельєфу

У горах, ущелинах і на крутих кам'янистих схилах нерідкі каменепади, особливо там, де переважають м'які або зруйновані гірські породи. Сползшая вниз маса утворює пологий схил у підніжжя гори. Багато гірських схилів покриті довгими мовами щебнистых осипів

Льодовикові періоди

Багатовікові кліматичні коливання теж привели до значних змін земного рельєфу. Під час останнього льодовикового періоду величезні маси води були зв'язані в крижаних полярних шапках. Північна шапка простиралася далеко на південь Європейського континенту й Північної Америки. Близько 30% земної суши було покрито льодом (сьогодні тільки 10%).

У льодовиковий період рівень моря був приблизно на 80 м нижче нинішнього. Танення льодів привело до колосальних змін рельєфу. Так, між Сибіром і Аляскою відкрився Берингов протока, пішов під воду ділянка суши між Австралією й Новою Гвінеєю, а Ірландія й Великобританія виявилися островами, відділеними від іншої Європи

Льодовики

Льодовики - крижані ріки - перебувають у високогірних районах планети й у покритих льодом приполярних регіонах. Щороку льодовики Гренландії й Антарктики скидають в океан величезні маси льоду, утворюючи айсберги, що представляють грізну небезпеку для судноплавства. У льодовиковий період льодовики зіграли головну роль у доданні рельєфу північних регіонів Землі знайомого нам вигляду. Проповзаючи гігантським рубанком по земній поверхні, вони зрізали гори й витісували западини долин. Під важкою десницею льодовиків старі гори начебто тих, що на півночі Шотландії, розгубили й колишню висоту, і різкість обрисів. У багатьох місцях льодовики начисто зрізали, що нагромадилися за мільйони років багатометрові шари гірських порід. У міру руху льодовик захоплює в т.зв. область акумуляції безліч скельних уламків. Туди попадають не тільки камені, але й вода у вигляді снігу, яка, перетворюючись у лід, формує тіло льодовика

Льодовикові наноси

Минувши границю сніжного покриву на схилі гори, льодовик зміщається в зону абляції, тобто поступового танення й розмивання. Ближче до кінця цієї зони льодовик починає залишати на землі наноси гірських порід. Їх називають моренами

У льодовиків, як у рік, є головне русло й припливи. Льодовиковий приплив упадає в головне русло із прокладеної їм бічної долини. Її дно звичайне розташоване вище дна головного русла. льодовики, що повністю станули, залишають після себе головну долину у формі букви U і трохи бічних, звідки падають мальовничі водоспади. Такі пейзажі часто зустрічаються Вальпах.

З геологічної точки зору, озера є недовговічними формами рельєфу. Згодом вони заповнюються наносами рік, що впадають у них, їх береги руйнуються, і вода йде. Льодовики сформували незліченні озера в Азії, Європі й Північній Америці, вытесав балки в гірських породах, або перегородивши долини кінцевими моренами. Безліч льодовикових озер перебуває в Канаді й Фінляндії

Інші озера, як, наприклад, Кратер лейк в Орегоне (США), утворюються в кратерах погаслих вулканів у міру їх заповнення водою. А Мертве море між Ізраїлем і Йорданією й сибірський Байкал виникли в глибоких тріщинах земної кори, утворених доісторичними землетрусами

Антропогенний рельєф

Нові форми рельєфу створюються працями інженерів і будівельників. Чудовий приклад цього ми бачимо в Нідерландах, чий народ з гордістю заявляє, що створив країну власними руками. Завдяки потужній системі каналів і дамб, голландці зуміли відвоювати в моря близько 40% своєї території

Потреба в прісній воді й гідроелектроенергії змусила людей побудувати чимало водоймищ, або штучних озер. Озеро Мид в американському штаті Невада утворювалося в результаті перекриття ріки Колорадо греблею Гувера. Озеро Насер поблизу границі Єгипту із Суданом виникло в 1968 р. після зведення Асуанської греблі на Нилу. Головним її завданням було регулювання щорічних паводків і регулярне забезпечення водою сільського господарства

Зворотна сторона медалі

Однак Асуанська гребля є яскравим прикладом того, що із природою жарту погані: вона не терпить необдуманих дій. Справа в тому, що гребля перекрила щорічні наноси свіжого мулу сільськогосподарські вгіддя, що вдобрювало, і по суті, що сформував дельту. Тепер іл накопичується за стіною Асуанської греблі, ставлячи під погрозу існування озера, Насер. У рельєфі Єгипту можна чекати значних змін

Нові риси вигляду Землі надають зведені людиною шосейні й залізниці, а також шахтні терикони. Знищення рослинного покриву, чия коренева система скріплює ґрунти, приводить до ерозії. Ці непродумані дії людини сьогодні загрожують лихом басейну Амазонки в Південній Америці